Наставництво для дітей-сиріт

 Українці зможуть на державному рівні допомагати вихованцям інтернатів адаптуватись до самостійного життя, не оформлюючи опікунства і не укладаючи інших правових відносин. 8 вересня 2016 року Верховна Рада внесла зміни до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». У законі, зокрема, окреслюють поняття «наставник» і «наставництво», визначають основні напрямки підготовки дітей до самостійного життя.Згідно закону, наставник укладає угоду з інтернатним закладом, а служба у справах дітей моніторить процес дотримання прав і свобод дитини.

Наставництво – це добровільна безоплатна діяльність. Кожен, хто має бажання та можливість – може стати другом дитині, яка позбавлена батьківського піклування: відвідувати її, проводити з нею дозвілля, допомагати із навчанням тощо.  

Наставник це – повнолітня дієздатна особа, яка здійснює діяльність з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя.

Основною метою наставництва є підготовка дитини, яка проживає у закладі, до самостійного життя шляхом розвитку її фізичного, духовного та інтелектуального потенціалу, впевненості у власних силах, формування культурних і моральних цінностей.

Основними завданнями наставництва є:

– визначення та розвитку здібностей дитини, реалізації її інтересів у професійному самовизначенні;

– надання дитині доступної інформації про її права та обов’язки;

– формування у дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя, зокрема щодо вирішення побутових питань, розпорядження власним майном та коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг;

– ознайомлення дитини з практиками суспільного спілкування та подолання складних життєвих ситуацій;

– сприяння становленню дитини як відповідальної, успішної особистості;

– формування у дитини навичок здорового способу життя.

Наставництво здійснюється в індивідуальній формі однією повнолітньою дієздатною особою над однією дитиною.

Хто може стати наставником?

Повнолітня дієздатна особа. Вища освіта необов’язкова, тому наставником може бути й студент. Важливо розуміти відповідальність, щиро хотіти спілкуватися з підопічним, поважати його, бути відкритим.

Якщо підопічний і наставник – однолітки, це не завадить їм проводити час з користю. Адже, незважаючи на однаковий вік, ти встиг здобути значно більше позитивного досвіду й практичних навичок, аніж дитина, яка живе в інтернаті. До того ж, одноліткам легше сформувати дружні стосунки, адже між ними менше бар’єрів (включно з віковим).

Перш ніж остаточно визначитися, варто зрозуміти, що наставництво – це довгострокові стосунки. Тому постав собі кілька запитань, перш ніж заповнювати анкету:

• Чи зможу я стабільно й постійно відвідувати дитину хоча б один раз на тиждень протягом року?
• Чи дозволить це стан мого здоров’я?
•  

Які документи необхідні?

Далі необхідно зібрати пакет документів:

• довідку про несудимість;
• довідку про те, що ти не перебуваєш на обліку в наркологічному диспансері;
• довідку про пройдений медогляд. 
•  

Чи маю я право обрати дитину?

Наставника підбирають для дитини, тому ти не можеш самостійно вибрати підопічного. Щодо вікової категорії, то наставника може мати дитина від 0 до 18 років, але насамперед ініціатива орієнтована на підлітків. Маленькі діти часто не розуміють, що наставник не може забрати їх додому назавжди й болісно це переживають.