Фото без опису

76 років відділяє нас від буремних воєнних років. Для історії це небагато, а для людини – це майже все життя. Кожного року, в честь невмирущих пам`яті і слави, увіковічених мужністю і героїзмом наших воїнів-визволителів, ми відзначаємо День визволення України від нацистських загарбників.

День визволення, як і День Перемоги загалом, це свято зі сльозами на очах. Це свято, коли згадують усіх, причетних до тієї великої події, а більшість із них, на жаль, вже немає серед живих.

Пройдуть роки, змінюватимуться покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття. Проте, саме від нас усіх залежить, щоб залишилася пам’ять про них, про їхні подвиги, про ту жорстоку і бездушну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю. Бо без пам’яті про минуле немає майбутнього.

У цей день ми повертаємось пам’яттю до тих важких подій, які наближали Велику Перемогу. Вклоняємось і віддаємо данину синівської поваги та вдячності живим і полеглим у боях ветеранам Другої Світової війни за їх мужність і воїнську доблесть. Складаємо шану підпільникам і партизанам за незламну стійкість і героїчний опір окупантам. Доземний уклін скорботним і несхитним солдатським матерям і вдовам.  

То ж нехай нашими духовними цінностями, нашими найвищими чеснотами стануть священна пам’ять і глибока повага до тих, хто сьогодні є прикладом любові до Батьківщини, зразком витримки, мудрості і терпіння, щирої віри у непорушну єдність поколінь, у щасливе майбутнє нашої держави.